Даріна Алєксєєва
Редакторка розділу "Зірки" Українську кіноосвіту часто обговорюють, сварять або просто ігнорують. Виконавча директорка Української кіноакадемії та співзасновниця онлайн-бази українського кіно Dzyga MDB Ганна Мачух розповіла Сьогодні.Lifestyle, як можна вплинути на рівень підготовки професійних кадрів нашої галузі кіно, як змінилося кіновиробництво за останні декілька років і де шукати міжнародних партнерів.
Ганно, як змінилось українське кіновиробництво за останні 5 років? І чи змінилось ставлення глядачів до власного контенту? Адже останнім часом українські фільми часто перемагають на міжнародних кінофестивалях.
Повернувшись у часі на 5-10 років назад, ми побачимо, що за рік в прокат виходило щонайбільше 2-3 українських фільми. Зараз ситуація абсолютно інакша. Два фільми можуть вийти одночасно на одному тижні, а за рік їхня кількість перевищує 40 стрічок. Це свідчить вже не про становлення українського кінематографу, а про його стрімкий розвиток. До того ж, він стає впізнаваним, викристалізовується певний бренд, який раніше був відсутній як такий. Цьому ми завдячуємо міжнародним кінофестивалям.
Майже на кожному такому майданчику Україна представлена окремим павільйоном, а фільми беруть участь у конкурсних програмах. З нещодавніх прикладів – дебют Нарімана Алієва "Додому", світова прем'єра якого відбулась у 2019 році у Каннській секції "Особливий погляд". Дебют іншого молодого українського режисера Антоніо Лукіча "Мої думки тихі", який до речі став найкращим фільмом Національної кінопремії, отримав спеціальний приз журі кінофестивалю у Карлових Варах. Валентин Васянович гучно заявив про Україну своєю стрічкою "Атлантида" на Венеціанському кінофестивалі, де наша країна була представлена вперше. І фільм здобув головну нагороду програми "Горизонти". Ірина Цілик стала найкращим режисером на кінофестивалі "Санденс" із фільмом "Земля блакитна, ніби апельсин". І це все лише за один рік!
Дізнайтеся в сюжеті, в чому секрет популярності фільму "Мої думки тихі":
Таким чином про нашу країну та її кінематограф дізнається все більше країн, розширюється географія впізнаванності. Водночас ми часто спостерігаємо заповнені кінозали на показах українських фільмів. Це говорить про те, що глядач перестав скептично ставитися до власного контенту. Тепер він сприймає українське кіно як повноцінного конкурента інших фільмів у кінотеатральному розкладі.
Український глядач перестав скептично ставитися до власного контенту.
Та попри такі успіхи, ми все ще маємо недостатній рівень кіноосвіти. З одного боку це стає поштовхом до виникнення таких самородків, як Алієв чи Лукіч. З іншого – дуже не вистачає вузькоспеціалізованих фахівців технічної сфери.
Як би ви оцінили стан нашої кіноосвіти?
Це те питання, яке вже давно викликає занепокоєння, причому у цілій індустрії. Українська система кіноосвіти не враховує новітні технології і запити сьогодення, а тому продовжує бути формалізованою. В інститутах кіно, як у Карпенка-Карого, продовжує домінувати радянська школа спеціалістів. Їхні роки активної творчості припали на ті часи, коли якісного авторського кіно робити не було можливості. Як результат, студентів навчають теоретичної бази ті викладачі, які зняли максимум один фільм. Така ситуація може бути виправдана лише в навчанні на кінознавчому факультеті. Режисерам, сценаристам, продюсерам, операторам потрібен практичний підхід. А вчити теорію 5 років – це нонсенс, оскільки потім фахівці приходять на знімальний майданчик у повній розгубленості. До прикладу, студенти Американського кіноінституту повинні встигнути за два роки зняти декілька десятків робіт і взяти участь в багатьох проєктах.
Українська система кіноосвіти не враховує новітніх технологій і запитів сьогодення, а тому продовжує бути формалізованою.
Нашу систему підготовки кінокадрів, безумовно, потрібно реформувати. Попри це, незадовільний стан кіноосвіти призвів до появи низки шкіл та ініціатив, де практикуючі професіонали діляться своїм досвідом в різноманітних напрямках.
Українська кіноакадемія теж причетна до подібних практик?
Так, Кіноакадемія давно підтримує такі ініціативи, а восени 2019 року ми встигли провести освітню сесію EAVE ON DEMAND, на якій детально опрацьовували конкретні проєкти. Зараз в умовах карантину ми продовжуємо зробити свій внесок у розвиток кіноосвіти, але вже у диджиталізованому форматі. Разом з онлайн-базою українського кіно Dzyga MDB проводимо серію вебінарів з відомими українськими представниками кіногалузі. Серед наших гостей була одна з найвідоміших кастинг-директорок країни Алла Самойленко. Це та людина, яка знайшла акторів на такі фільми, як "Коли падають дерева", "Дике поле", "Мелодія для шарманки". Вона не просто розповіла якісь теоретичні основи, а детально пояснила специфіку роботи у цій сфері та дала практичні поради акторам. Ще один майстер-клас провели успішні українські продюсери Володимир Яценко, Олексій Гладушевський, Ольга Пантелеймонова та Єгор Олесов. Також ми залучили до прямих ефірів директора компанії Cinema Sound Production в Україні та СНД Володимира Третякова, аби детально розповісти про специфіку роботи зі звуком в кіно.
Такі ініціативи, безперечно, допомагають, але це радше точковий формат, що не надасть всеосяжних знань професіоналу. Варто розуміти, що кіноіндустрія – комплексна сфера, де важливу роль відіграє багатовекторність.
Карантин дійсно розширив межі освіти онлайн. Які можливості відкрились для молодих кінематографістів в умовах нашої нової реальності?
Звісно, пандемія і пов’язані з нею обмеження вплинули на усіх і на кіногалузь зокрема. Але водночас ця ситуація дала поштовх до пошуку нових форм реалізації. Нам так само довелось пристосовуватися до нових умов і церемонію нагородження Четвертої Національної кінопремії "Золота Дзиґа" ми проводили онлайн. Але говорячи про процес кіновиробництва, то він постраждав чи не найбільше. Адже багато проєктів призупинилися, фільмування довелось припинити. Тому всі почали шукати альтернативні рішення. Наприклад, дистанційне фільмування із залученням спеціальної техніки. Тобто на майданчику перебуває мінімальна кількість людей, а зйомка виводиться в лайв-режимі на екран режисера, який може перебувати поза локацією. Власне, таким способом користується продакшен-компанія Radioaktive Film. Її виконавча продюсерка Євгенія Яцута розповіла на нашому вебінарі про особливості такої роботи.
Водночас карантин дав час на предпродакшен проєктів. Зі свого боку ми з DzygaMDB за ініціативою сценариста Сергія Касторних започаткували "Сценарний пітчинг". Його мета саме і полягала в тому, аби дати шанс сценаристам реалізувати власні ідеї або вже готові сценарії. Зрештою в проєкті взяли участь 250 сценаристів та понад 50 продюсерів, серед яких Єгор Олєсов, Володимир Яценко, Ольга Пантелеймонова, Олексій Гладушевський, Максим Асадчий, Олена Єремєєва, Олена Канишевська, Наталя Стрибук, а також багато інших. Чим більше буде таких ініціатив, тим менше розгубленості ми будемо бачити на знімальних майданчиках у майбутньому.
Як підвищити кваліфікацію та конкурентоспроможність українських кінематографістів на міжнародному ринку?
Для цього потрібно переймати практичний досвід іноземних колег. Вивчати їхні методи роботи, залучати інструментарії тощо. Аби це було можливим, чекаємо, коли запрацюють кешрібейти. Ця схема дозволить іноземним продакшенам зайти на український ринок і залучити до роботи наших фахівців. Таким чином відбуватиметься взаємний обмін досвідом та напрацюваннями. До того ж, це розширить впізнаванність України як партнера та майданчика для інших іноземних колег.
Кіноіндустрія – комплексна сфера, де важливу роль відіграє багатовекторність.
Як в умовах пандемії українська індустрія може залучити іноземних партнерів до копродукції?
У липні було ухвалено Закон "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо підтримки та підвищення міжнародної конкурентоспроможності галузі відео – та кіновиробництва". Цим документом встановлено скасування витрат на ПДВ при експорті послуг у зйомках фільмів. Така практика дія у багатьох країнах світу і Україна нарешті стала однією з них. Тобто при сервісі в зйомках фільмів для іноземного клієнта ПДВ відсутній. Це стосується виробництва різного контенту: фільми, телепрограми, рекламні, музичні ролики, рекламні та комп’ютерні матеріали тощо.
Ще одна з останніх новин щодо міжнародного партнерства – зйомки фільму "The Last Mercenary" ("Останній найманець") від Netflix. Стрімінговий сервіс вперше знімає фільм власного виробництва в Україні. Є сподівання, що Netflix стане першим, хто отримає кешрібейт. Частина зйомок, які вже розпочались і триватимуть до осені, відбудеться у Києві.
Після такого бурхливого та непростого періоду у всьому світі та в Україні зокрема кінотеатри поступово відроджуються і готові приймати глядачів. Але ситуація все ще нестабільна. Яка доля надалі може чекати на них або як може трансформуватися перегляд на великих екранах?
Очевидно, що самоізоляція вплинула на перегляд контенту глядачами. Перебуваючи постійно вдома, вони переглядали фільми онлайн. Звісно, стрімінгові платформи від цього лише виграли. Але робити зараз прогнози, що в майбутньому кіно буде виключно в такому форматі, ще зарано. Кінотеатри відновлюють свою роботу, хоч і з обмеженнями. Втім, глядачі вже приходять на сеанси. Не в такій кількості, як раніше, оскільки все ще існує небезпека, але вони є. В майбутньому хотілося б зберегти традиційну форму перегляду фільмів у кінозалах. Та ми маємо бути готові до того, що карантин змінить деякі речі безповоротно. Думаю, ми отримаємо комбіновану схему, як зараз це роблять деякі фестивалі – частина контенту залишиться в офлайні, а щось назавжди перейде в онлайн.
Нагадаємо, що раніше кінофестиваль "Молодість-2020" оголосив конкурсну програму. Кінофестиваль пройде з 22 по 30 серпня.
Читайте також:
- Фільм про життя хлопчика на Донбасі номінований на американську премію "Еммі"
- Горор українського режисера Максима Балтера про самоізоляцію на карантині отримав п'ять міжнародних кінонагород
- Український шпигунський фільм "Спадок брехні" проданий в понад 20 країн світу: сюжет і акторський склад трилера
Головні теми