Шкільна Анна
Аліна Бонд
редактор Відомий український ілюзіоніст Роман Бондарчук в інтерв'ю "Сьогодні" розповів, як влаштував фурор в Абу-Дабі, які ілюзіони користуються найбільшою популярністю, про нещасні випадки під час номерів і реальну вартість фокусів
- Романе, нещодавно ви повернулися в Україну після тривалих гастролей в ОАЕ. Як мені відомо, ви там брали участь у створенні тематичного ілюзійного шоу про історію легендарної автомобільної марки. Як так взагалі вийшло, що вас туди запросили?
- Після минулорічної прем'єри мого першого великого сольного шоу в Києві зі мною несподівано зв'язалися кастинг-менеджери тематичного парку Ferrari в Абу-Дабі і запропонували співпрацю. Виявилося, що один з людей, які приймають рішення, побачив наші номери і загорівся ідеєю зробити щось подібне. Як я вже потім дізнався, я був першим і поки єдиним ілюзіоністом з Європи, кому вони надали можливість спільно створити велике шоу на їх майданчику. Не хочеться сильно хвалитися, але, мені здається, це чергова перемога України на світовій арені, де наших артистів дійсно дуже цінують.
- Расскажите о шоу.
- На территории парка находится театр, там и проходили наши выступления. В среднем мы показывали по три-четыре шоу в день, каждое продолжительностью до получаса. Безусловно, это очень интересный опыт. Правда, учитывая постоянную жару, и достаточно энергозатратный. Специально для шоу были пошиты новые костюмы, полностью изменена стилистика номеров, подобрана другая музыка. По сценарию я играл водителя, который устраивает тест-драйв, а в одном из номеров я вместе с командой, с помощью собственных тел, демонстрировали несущуюся машину.
- А можете розкрити секрет контракту, який ви підписували?
- Щодо міжнародних контрактів, то найчастіше вони пов'язані з зобов'язаннями, які ти береш на себе і на свою команду. Наприклад, я сам несу відповідальність за свій зовнішній вигляд, робочий стан і свій реквізит. Я повинен бути завжди готовий до будь-яких змін в графіку. Велика частина контракту саме в Еміратах стосувалася більше специфіки самої країни. Наприклад, окремим пунктом було прописано, що я не можу торкатися руками глядачів.
- Які зараз у вас цілі?
- На даний момент ми з командою взяли паузу. Звичайно, є бажання повторити шоу, яке було в Жовтневому палаці, і вирушити в тур по Україні.
- Бачила ваші спільні фотографії з найвідомішим ілюзіоністом в світі Девідом Копперфільдом. Розкажіть, як ви познайомилися?
- Напевно, потрібно сказати, що своєю кар'єрою я зобов'язаний саме Копперфільду. Адже саме після того, як я побачив його шоу по телевізору, я вирішив сам дивувати людей і зробити це професією. З Копперфільдом ми зустрілися в Лас-Вегасі після його шоу. Це були неймовірні відчуття – бачити наживо свого кумира дитинства, сидячи в другому ряду. А можете уявити мої емоції, коли вже в першому трюку, під час якого зникають кілька глядачів, він мене викликав на сцену йому асистувати. Для мене це був просто шок! Далі більшу частину шоу я дивився вже не з точки зору глядача, а колеги по цеху. Я переживав, щоб нічого не сталося. Але він, звичайно, суперпрофесіонал. І незважаючи на свої 62 роки, робить 700 шоу на рік! А познайомилися ми незаплановано. Уже після шоу я підійшов до охорони і попросив передати Девіду мою візитку. За намагання, як то кажуть, грошей не беруть. І коли вони дізналися, що я сам ілюзіоніст, нам дозволили пройти за куліси. У нас було всього кілька хвилин, але ми встигли трохи поспілкуватися і навіть сфотографуватися всією сім'єю на пам'ять.
- Ви всі його фокуси розгадали?
- Я можу припустити, як робиться той чи інший номер. Але говорити зі 100% впевненістю складно, це ж таємниця кожного ілюзіоніста. Коли ти дивишся шоу наживо, у тебе є часточка секунд розгадати номер, і встежити за всім просто неможливо. Розкривати чужі секрети я не буду, це ж не я вкладав мільйони в їх створення. Треба пам'ятати, що шоу – це не тільки магія, а й відволікання уваги. Можу сказати, що особисто мене вразило найбільше. Це поява над залом для глядачів величезної літаючої тарілки! Звідки вона взялася, думаю, для більшості глядачів залишилося загадкою. А взагалі я кайфую від того, коли інші фокусники мене можуть приголомшити. Здивування – це неймовірно класне відчуття.
- А ви не хочете в своїх шоу використовувати його фокуси? Чи це неетично?
- Скажімо так. Можна використовувати підхід до створення шоу і сам процес роботи з командою. Але другий Копперфільд нікому не цікавий. Щоб зробити собі ім'я, потрібно як мінімум чужі фокуси модифікувати так, щоб оригінал вже не зчитувався. Взагалі запозичення класичних ефектів один в один – це велика проблема в нашій сфері.
- Який фокус на даний момент в своїй кар'єрі ви вважаєте найкрутішим?
- Крутість залежить від сприйняття людей. Наприклад, в технічному плані фокус може бути складним і витратним, а реакція на нього може виявитися у публіки зовсім звичайною. А іноді найпростіший фокус з однією тільки монеткою може змусити людину впасти в ступор. Найулюбленіший на даний момент фокус – це коли я лежу на столі, а у мене починають зникати частини тіла. Собівартість саме цього номера – близько 10 тисяч доларів. Взагалі потрібно розуміти, що фокуси – це фінансово витратне задоволення. Причому процес підготовки іноді займає пристойну кількість часу, і всі експерименти теж коштують грошей.
- Одного разу ви зробили так, що прямо з НСК "Олімпійський" на очах у публіки зник десятитонний екскаватор. Розкажіть, як ви готувалися до цього номеру?
- Спочатку мені подзвонили з агентства і запитали, який номер ми можемо запропонувати клієнту, щоб його здивувати. На той момент я йшов по вулиці, у мене не було часу на прораховування всієї суми, тому я назвав цифри практично навмання. А клієнт взяв і погодився (сміється). Це була найшвидша угода в моєму житті.
- Тобто ви підтвердили створення фокусу, ще не розуміючи, як будете його виконувати?
- Теоретично в наш час можна зробити все. Питання тільки в бюджеті. У підсумку цей номер ми підготували практично за три тижні. Для порівняння: за кордоном наші колеги витрачають на подібні трюки іноді місяці.
- Скільки коштував цей трюк?
- Я розумію ваш інтерес, але це комерційна таємниця. Але скажу, що в процес підготовки ми вийшли за рамки бюджету в півтора рази. Тому частину грошей мені довелося докладати з власної кишені.
- Нічого собі!
- Так, таке буває. Є проекти, які нам доводиться виконувати, як кажуть, в нуль або навіть безкоштовно. Тільки заради того, щоб про нас дізналося якомога більше людей. До нас в СНД ніхто не змушував зникати екскаватор.
- Як мені відомо, інша частина вашої роботи – це корпоративи. Які найчастіші побажання висловлюють клієнти?
- Найпопулярніше побажання – коли клієнти просять розпиляти їх дружин чи чоловіків (посміхається). А взагалі всі фокуси ми намагаємося готувати індивідуально, щоб навіть тим, хто вже бачив наші номери, було цікаво спостерігати за процесом народження магії. А взагалі коли я працюю в інтерактиві з глядачем, це чіпляє публіку найбільше. Причому необов'язково, щоб це був дубайський шейх, прем'єр-міністр Італії або екс-президент Казахстану. Хоча і такий досвід в моїй скарбничці є (посміхається). Глядачі неймовірно реагують на те, коли я вгадую пін-коди їх карток або відбувається левітація предметів.
- Ви знайомі з російськими ілюзіоністами братами Сафроновими. Як оцінюєте їх творчість?
- Особисто з ними я не знайомий, але був одного разу на їх виступі. Вони відмінно працюють. А ще їм вдалося закріпитися на ТБ і стати доларовими мільйонерами, що теж дуже непогано. Єдине, що мені не подобається, що вони розкривають секрети не своїх ілюзіон. Це не зовсім етично, м'яко кажучи.
- А ви мрієте про власне шоу на українському телебаченні?
- Амбіції, звичайно, такі є, тому шукаємо варіанти реалізації подібних ідей. Головний мій партнер, порадник і компаньйон – це моя дружина. Все, що стосується візуальної частини наших шоу, режисури – саме її заслуга. У цьому плані у неї приголомшливий смак. Хоча за професією моя дружина – психолог.
- Кілька років тому ви казали, що відмовилися від використання скла в фокусах після травми. Після цього траплялися якісь НП під час виконання фокусу?
- Влітку минулого року я був запрошеним гостем на телевізійний проект "Король десертів". В одному з номерів я грав в російську рулетку з ножами.
Вийшло так, що я помилився пакетом і проткнув свій великий палець ножем. У мене був розріз близько трьох сантиметрів. Присутня в павільйоні медсестра довго намагалася зупинити мені кров, і половина майданчика була в крові (сміється). Повне відновлення зайняло у мене близько семи місяців. Але найголовніше – ця НП сталася за десять днів до мого від'їзду в Абу-Дабі! Ось це дійсно була жесть. Як я пропустив ніж, я досі не знаю. У мене було на вибір шість паперових ковпаків, і я повинен був здогадатися, під яким з них захований ніж ... Я опустив руку не на порожній пакет. Звичайно, коли я почав відчувати, що протикаю руку, я зупинився, але було вже пізно ...
- Як ви познайомилися з майбутньою дружиною? Влаштовуєте ви для своєї половинки оригінальні сюрпризи? Наприклад, коли робили їй пропозицію руки і серця?
- Зі Світланою ми зустрілися на одному з кастингів телешоу, після чого у нас зав'язалося спілкування. І, звичайно, оскільки ми займаємося ілюзіонами, то періодично влаштовуємо один одному сюрпризи. Наприклад, під час пропозиції руки і серця, яке я зробив на Ейфелевій вежі, я теж використовував деякі фокуси (посміхається).
- Ви закінчили школу з золотою медаллю і навіть вступили до Київського політеху, але потім вирішили кардинально змінити своє життя, пов'язавши його з ілюзіоном. У вас взагалі є вища освіта?
- Я не знаю статус диплома, який я отримав в естрадно-цирковій академії. Здається, там написано, що у мене незакінчена вища освіта. Коли я навчався в політеху, я побачив рекламу фестивалю ілюзіоністів і вирішив туди сходити. Там я дізнався, що цьому можна навчитися, якщо дуже хочеться. Так я змінив свою професію. У дитинстві я любив вчитися, майже з кожного предмета додатково займався з репетиторами. Тобто батьки серйозно займалися моєю освітою. В КПІ я вчився на інженерно-фізичному факультеті. Але за перший рік навчання так і не зрозумів, чим би займався після закінчення вузу. Але в будь-якому випадку те, чого мене навчили навіть за один рік, згодом мені стало якраз таки в пригоді. Наприклад, креслення я і зараз використовую, коли продумую якісь номери. І якщо щось ламається з реквізиту в процесі підготовки, я майже завжди знаю, як це можна полагодити.
- В одному з інтерв'ю ви говорили, що можете змусити зникнути "Батьківщину-матір" за 15 тисяч євро. А скільки вам знадобиться, щоб зникла Верховна Рада?
- (Сміється) Я можу так зробити, але знову ж таки, все залежить від технічних умов. Як мінімум мені знадобиться величезна сцена. А ось про бюджет говорити поки складно. Думаю, близько 50-100 тисяч євро. Але оскільки я знаю деяких хлопців, які зараз стали депутатами, то думаю, може, дати їм все-таки шанс щось виправити в нашій країні? Вони ж ще нічого поганого не зробили, щоб їм зникати разом з Радою.
- Як ви вважаєте, чи потрібно приймати якісь закони, щоб сприяти розвитку вашої сфери діяльності?
- Головне побажання – щоб в Україні настала економічна стабільність. Щоб українці могли щомісяця витрачати хоча б 500 гривень на культурні івенти. Хоча в порівнянні з європейськими цінами на квитки, наші і так найнижчі. Більш того: коли ти сам є організатором свого концерту, це більше схоже на благодійність і заохочення свого самолюбства, ніж на заробляння грошей. Правда, з першим моїм концертом мені все-таки допомогла компанія "Квартал-Концерт", за що їм спасибі.
- Чому не берете участь у телевізійних талант-шоу?
- У мене був один раз такий досвід. Але через те, що на той момент у мене не було гідного репертуару, я не пройшов кастинг. Але я ні на кого не ображаюся. Потрібно завжди пам'ятати, що будь-яке шоу – це просто шоу! Дуже важливий не тільки сам номер, а й час, коли ти з ним виступаєш, і навіть настрій суддів.
- Які у вас стосунки зі спортом?
- Поки я більше активно розповідаю про те, як я активно займаюся спортом (сміється). Але, звичайно, я намагаюся підтримувати тіло в робочому стані. Для цього мені достатньо 40-хвилинного кардиотренування та легкої гімнастики.
Головні теми