Катерина Степаненко
редактор Ім'я:Баррі Каннінгем (Barry Cunningham)
Народився:19.12.1952 в Лондоні (Сполучене Королівство)
Кар'єра: видавець
Британський видавець дитячих книг став одним з головних гостей ХХII Міжнародного книжкового фестивалю "Зелена хвиля" в Одесі. Він брав участь у програмі "Межі літератури", де у відкритих дискусіях обговорювалися теми фольклору в сучасних текстах і дитяче видавництво в наш час. Щоб зробити селфі з Баррі на пам'ять, відвідувачі фесту шикувалися в чергу і навіть підстерігали його в готелі.
Він вивчав літературу в Кембриджському університеті, працював у видавництві Penguin, де в кінці 1980-х отримав пост директора з маркетингу. Пізніше перейшов до видавництва Bloomsbury, а 2000-му заснував своє дитяче видавництво з веселою назвою Chicken House, що в перекладі з англійської означає "будиночок курчати". З одного боку на яскраво-жовтій візитці видавця красується яйце з назвою компанії, а з іншого, крім контактів, трохи кумедної інформації про власника: улюблене слово – кишеня, улюблене місце для читання – літаки.
Книги видавництва продаються не тільки в Сполученому Королівстві, але і в США, Канаді, Австралії та Новій Зеландії.
З Баррі Каннінгемом ми зустрілися в прохолодному холі готелю на вул. Успенській. Добрі очі, посмішка, елегантний солом'яний капелю, рукостискання і традиційна англійська "Nice to meet you!" ( "Приємно познайомитися!") – все це відразу викликає прихильність будь-якого співрозмовника. І мене в тому числі.
- Яке враження на вас справила Одеса?
- Місто мені сподобався! Мені дуже подобається змішання архітектурних стилів і дворики перед будівлями. Вони як секретні місця! У них є різні споруди, побудовані впродовж століть, тротуари і доріжки зі старого каменю ... Я ходив на ринки (Баррі відвідав одеський "Привоз". – Авт.), і мені сподобалася енергетика. Кожна людина здається дуже енергійною.
- А Україна в цілому?
- Я ніколи не був в Одесі і київському аеропорту. (Сміється.) Так що в цілому країну я не знаю, але хотів би дізнатися про неї більше. Я ходив сьогодні на Чорне море, це було чудово. Прекрасно мати море так близько до міста.
- Хто запросив вас на Міжнародний книжковий фестиваль в Одесі?
- Організатори "Зеленої хвилі" запросили мене поговорити про дитячі книжки з українськими видавцями.
- Чому погодилися?
- Мені подобається їздити в нові країни, а також я люблю море. А ще я вірю, що у всіх дітей, як правило, більше спільних рис, ніж відмінностей. До того ж мені дуже цікаво познайомитися з творами інших письменників. Можливо, вийде подивитися на деякі з їхніх романів. Ми отримуємо дуже мало інформації про українські дитячі книжки.
- Чи стикалися з книжковим ринком України раніше?
- Тут надрукували "Гаррі Поттера", і моє нинішнє видавництво продало в Україну кілька книг. Я трохи чув про тутешні бібліотеки і книгарні і тепер починаю потроху його вивчати. На мій погляд, це досить складний ринок. Дитяче книгодрукування лише розвивається. Я думаю, що по всьому світу дитячі книги роблять все краще і краще, і набагато більше дорослих набувають дитячу літературу через прекрасні історії, хороші сюжети і їх персонажів. Таким книгам є що розповісти про сучасний світ і про вміння залишатися собою, коли світ навколо тебе змінюється. Як бачите, я цікавлюся світом дитячих книг так само, як і самими книгами.
- Наші дитячі книги вже бачили?
- Бачив кілька. Мені дуже сподобалося оформлення, воно дуже витончене і графічне. Люди відправляють мені багато українських оповідань. Після того, як я повернуся додому, буду з'ясовувати, коли ми їх перекладемо і подивимося на них. Також мені припало до душі, як деякі українські видавці розглядають досить складні проблеми і доносять непрості теми.
- Наприклад?
- Видавець, якого я зустрів, робить не тільки книги з картинками, а й розповіді про смерть, розумінні того, що смерть означає не тільки для родини, але і для тваринного світу, та інші подібні речі. Це цікаво.
- Як охарактеризуєте український книжковий ринок у порівнянні з британським?
- Британський ринок більш звичний до покупки дитячих книг. Складається враження, що література для дітей повинна бути тільки про школу та навчання. Але я з цим не згоден. Я вважаю, що вона також стосується більш широкої правди і уяви, яка, врешті-решт, допомагає в навчанні. Місцевий ринок дитячої літератури може досліджувати різні форми книговидання, і мені хотілося б думати, що він продовжить тут рости.
- Щоб підтримувати інтерес до книги, британські чиновники і представники бізнесу запускають різні програми, влаштовують змагання письменників. Ви на зустрічі з учасниками "Зеленої хвилі" розповідали, що тісно працюєте з місцевими школами. Наведіть приклади таких заходів, ми візьмемо собі на озброєння.
- Я люблю кампанії! (Баррі широко посміхається і злегка ляскає руками по столу.) Ми проводимо багато торгових кампаній з нагоди національних свят. Наприклад, до Дня святого Валентина, коли прийнято дарувати подарунки коханій людині, ми пропонуємо вибрати в якості презенту книгу. І, як ви сказали, ми проводимо багато змагань. У нас немає податку на продаж книг, є книжкова підтримка для бібліотек і шкіл, що дуже важливо. Якщо дитина читає, це допомагає розвивати їй можливості не тільки в роботі. Вона краще розуміє суспільство, причому не тільки своє, а й інші, а також розуміє його зміни. А в Україні відбулося багато змін. Я вважаю, що книги дійсно допомагають дітям зрозуміти світ, що змінюється. Думаю, уряд може інвестувати в майбутнє країни відносно недорогим шляхом, який обійдеться набагато дешевше, ніж будівництво нової дороги: можна зробити книги доступними для дітей через бібліотеки, школи або книжкові магазини. У Сполученому Королівстві є хороша схема: там немовлятам видають коробку з книгами, з яких варто почати.
На фестивалі. Видавець розповідав про роль фольклору в літературі. Фото: з архіву фестивалю "Зелена хвиля"
- Ці кампанії ефективні?
- Я думаю так. І, звичайно ж, допомагають популярні книги. Наприклад, "Гаррі Поттер" допоміг у тому, що читати знову стало круто для дітей. Завдяки фільмах і книгах діти отримують задоволення від читання. Тому, думаю, комерційні книги, які подобаються дітлахам, і їх доступність – частина великого процесу. Читання в деякому сенсі – це, можливо, найважливіша частина навчання бути самим собою в цьому світі, тому що безліч інших медіа, чи то соцмережі, оголошення, телевізор або телефон, усувають тебе. Водночас як книги підказують, ким би ти хотів бути, і розвивають внутрішнє "я".
- Чому ви вирішили публікувати книги для дітей, а не для дорослих?
- Це більш весело і авантюрно. Діти – прекрасна аудиторія! Вони будуть слідувати за тобою всюди – в мишачу нірку, через задню стінку шафи, в шийку чарівної пляшки – так довго, як ти будеш розповідати їм хороші історії. Вони люблять пригоди. Дитинство – це подорож, під час якого ти повинен розібратися, хто ти є, іноді поборотися проти лиходіїв (сміється) або поганих людей. Тому реакція дітей на розповіді набагато більш емоційна і є набагато важливішою частиною їхнього життя. Відносини дітей з автором дуже близькі: дитячий письменник може бути як ще один герой у книзі. Один з моїх авторів, наприклад, називає дитячих літераторів секретними друзями дитинства! Креативний процес, який протікає між історією, автором і дитиною, дуже цікавий і приносить задоволення. Я не бачу роботи в такому ключі з дорослими.
- З чого складається ідеальна дитяча книга?
- В найкращій дитячій книзі є по-справжньому хороший (в плані опрацювання персонажа і його дій. – Авт.) Лиходій. Я вважаю, саме те, проти чого ти борешся в оповіданні, змушує його працювати. Герої і героїні важливі, але те, проти чого вони борються, – важливіше. Ілюстрації теж відіграють свою роль, вони час від часу роблять розповідь менш страшною, і її стає легше уявити в голові. Обкладинка книги повинна "заворожувати" дітей за 10-15 секунд, тому що вони звикли до сильних картинок. Думаю, ідеальна книга – це комбінація історії та оформлення. Але воно може змінюватися в залежності від країни, де видається книга, тому що візуальна ідентифікація різна. Тому історія на першому місці.
- Ви говорили, що вам подобаються книги "Острів скарбів" і "Хоббіт". Хто ж ваш улюблений персонаж?
- Гегрід в "Гаррі Поттері". (Сказавши це, мій співрозмовник зніяковів і в черговий раз посміхнувся.) Він – незручна особистість, яка намагається робити правильні речі. (Сміється.) Він багато в чому вразливий, що мені імпонує. Так, я великий шанувальник Роберта Льюїса Стівенсона, який, виявляється, відвідував Одесу, а я цього не знав. Я бачив будинок, де він зупинявся. Я великий шанувальник Довготелесого Джона Сільвера в "Острові скарбів". Це складний лиходій, злодій, який подобається.
- В одному з інтерв'ю ви говорили, що отримали рукопис першої частини "Гаррі Поттера" одним дощовим вечором в Сохо (торгово-розважальний квартал в Лондоні. – Авт). Розкажіть про це детальніше.
- Я починав займатися дитячими книгами у видавництві Bloomsbury, куди прийшов з нетрадиційним для редактора бекграундом. Я звик працювати з Роальд Далем (Автор роману "Чарлі і шоколадна фабрика". – Авт.) і людьми на кшталт нього у маркетингу і промоції. Bloomsbury попросив мене почати список, і я хотів купити книги, які б не обов'язково були улюбленцями або представляли високу літературу, але які б знаходили відгук у дітей. І я отримав цю книгу. Вона прийшла в ті дні у вигляді купи паперів, не як електронний рукопис! І я помітив, що був не першим, хто читав цю стопку аркушів. Вона була пошарпаною і трохи "побувалою у вжитку". Я взяв цей великий манускрипт туди, де зупинився в Лондоні в Сохо, і прочитав його. Я не знав, що він був відкинутий іншими. Початок першої книги про Гаррі Поттера злегка нагадав мені Даля, але мені сподобалося. Історія була трохи довшою, але це нормально. У мене не було ні тіні сумніву: я повернувся в свій офіс і наступного дня купив рукопис за кілька тисяч фунтів – що, ймовірно, є найкращою інвестицією, яку робив хто-небудь. Джоан Роулінг приїхала до Лондона, запитала, як я ставлюся до сиквелів, і розповіла мені, що має відбутися в історії далі. І ми почали працювати над першою книгою.
На батьківщині. Де б Баррі не знаходився, з ним завжди капелюх і посмішка. Фото: chickenhousebooks.com
- Ви прочитали весь рукопис за одну ніч?
- Так. (Сміється.) Я хороший читач. Я люблю читати.
- Уявляли ви в той час, що ця книга змінить життя дітей по всьому світу?
- Ні. Я б хотів сказати "так, я знав", але німає. Я знав, що дітям вона сподобається. Відразу після того, як ми надрукували її, я пішов до школи моїх дітей на батьківський вечір. Там я побачив вчительку, яка тримала в руках книгу. Я запитав її, що вона про неї думає, і вона відповіла, що любить її. Я очікував такої реакції від дітей, але ніколи не уявляв, що так багато дорослих з різних країн теж полюблять її!
- Прочитавши перші книги про Гаррі Поттера, я років зо три чекала сову з листом з Хогвартса ...
- Так, вибачте. (Сміється.) Зараз в компанії в Британії я почав наймати співробітників, перше покоління шанувальників Гаррі Поттера. І вони всі розповідають мені схожі історії! Говорили, що навіть намагалися грати в квідич з першої книги, але ми ж там не пропрацювали правила.
- Спроб пограти в квідич ми не робили. Але робили зілля з відбілювачем, порошком і якоюсь їжею і говорили, що це чарівна мікстура ... (Баррі регоче.) Чи правда, що ви пропонували Джоан Роулінг опублікувати першу книгу під псевдонімом?
- Ні. Всі про це говорять, але це неправда. У Bloomsbury була молода жінка, асистент з маркетингу. Вона почала отримувати відгуки від людей, які першими читали книгу, і подумала, що хлопчики не будуть її читати, тому і запропонувала Джо змінити її ім'я. Так що це був не я.
- Ви підтримуєте зв'язок з Джоан Роулінг зараз?
- Я зустрічаю її дуже рідко. У неї дуже багато великих проектів: фільми, сценічні шоу.
- А ви читали її книжки для дорослих?
- Мені подобається її серія детективних історій про сищика Корморана Страйка. А в книзі "Випадкова вакансія" є герой, доволі низький (Баррі невисокого зросту. – Авт.) і з бородою, якого звуть так само, як і мене. І він помирає у другому розділі! І я подумав, що це начебто спосіб убити свого першого редактора. (Сміється.) Вона потім сказала, що це ніяк зі мною не пов'язано. Але я маю бути щасливий, тому що він був єдиним хорошим героєм в книзі.
- Якими іншими надрукованими книгами ви пишаєтеся?
- Багатьма, насправді. У видавництві Chicken House ми друкуємо безліч нових письменників, одну з книг ми продали української компанії "Ранок". Ми тільки опублікували роботу наймолодшого учасника. Їй було 14, коли вона її писала, тепер їй 20. У неї було багато труднощів у житті. Книга називається "За шкалою від одного до десяти", це питання, яке задають пацієнтам психіатричних лікарень. Вона для молодих людей, вигадана історія про дівчинку, яка вірить, що несе відповідальність за смерть найкращого друга. Дія частково відбувається в психіатричній клініці. Я редагував частину книги, коли автор була закрита в палаті психіатричної лікарні, але вона вже не там і одужує. Я дуже пишаюся книгою: це було битвою для нас двох – видати її.
- Яке співпрацювати з молодими письменниками?
- З ними дуже важко. З цією дівчиною, книгу якої тільки надрукували, ми звикли до підліткових сперечання. Вона говорила: "Я не буду переробляти цю главу. Я ненавиджу вас. Ми ніколи не надрукуємо цю книгу". Багатьом новим письменникам ми даємо перший видавничий контракт. Це досить емоційна річ, тому що вони вкладаються в книгу, а образи героїв іноді базуються на реальних людей. Тому якщо ти критикуєш ельфа, а ельф – це їхня бабуся, вони дуже засмучуються. Це великий ризик. Але і приємний шлях пошуку нового таланту. Очевидно, ми б не опублікували Джо Роулінг, якби хтось не ризикнув.
- Яка ваша найбільша мрія як видавця?
- Знайти дитячого персонажа, який буде справжнім другом дитинства. Це може бути герой, якого читач любитиме, але також шануватиме. Мені б хотілося це зробити – подати щось, що буде працювати для дітей молодшого віку по всьому світу ...
А на прощання Баррі Каннінгем, сміючись, попросив мене більше не варити чарівні зілля з відбілювачем.
Головні теми