Юлия Ткачук
Team Lead Life Сегодня 
Книга "Путинократия. Человек власти и его система" стала политическим бестселлером в Германии. Она выдержала два переиздания на немецком языке и была напечатана впервые на украинском в издательстве Vivat в 2014 году.
В книге читатели найдут ответы на вопросы: К каким методам прибегали Путин и его окружение, чтобы укрепить свои позиции, и как далеко уходит своими корнями терроризм в России? Что вообще изменилось в огромной стране с приходом к власти клана Путина? Как именно смог человек поставить на колени самую большую страну, при этом настроив против себя весь цивилизованный мир.
Теперь книга бесплатна и доступна для скачивания всем жителям Украины на сайте издательства.
ЗАХІД-УБИВЦЯ
Діагноз знали ще до того, як прийшов лікар. Враховуючи те, як Слободана Мілошевича лікували у в’язниці голландські лікарі, залишатися здоровим він просто не міг, заявив Лев Бокерія, директор Московського кардіохірургічного центру перед від’їздом до Гааги в березні 2006-го. Видалена діагностика лікаря, зроблена вже після смерті колишнього президента Югославії, повністю збігається з думкою міністра закордонних справ Росії Сергія Лаврова. Він не дуже дипломатично висловився, сказавши, що Москва не довіряє гаазьким лікарям.
Це найгірша помилка лікарів, — виступає з обвинуваченням кардіохірург Бокерія, коли наступного дня в Гаазі отримує результати розтину.
Колишнього диктатора могли врятувати прості заходи, говорить Бокерія. Це звинувачення, яке західні лікарі визнали нонсенсом, кілька днів не сходило зі сторінок ЗМІ. Газети писали: Захід просто убив колишнього президента братнього слов’янського народу, відмовивши йому в медичному лікуванні в Росії, і тепер Гаазький трибунал із військових злочинів не зможе довести провину Мілошевича. Перший канал твердить, що повідомлення про масові вбивства на війні в Югославії сфабриковані Заходом. Замість критики Мілошевича з’явилися інтерв’ю з його дружиною та сином. Чому ці двоє абсолютно спокійно проживали в Москві, попри те що їх розшукували по всьому світу, ніхто не цікавився.
Ще до смерті Мілошевича російські засоби масової інформації критикували судовий розгляд у справі колишнього президента:
Цей процес не лише підтверджує бюрократизм і безнадію європейської судової практики, але є відголоском жахливої історичної несправедливості, лицемірства й подвійних стандартів, — повідомлялося на Першому каналі.
Більшість росіян вважали, що військові дії НАТО наприкінці дев’яностих на території православних побратимів в Сербії — скандал і ганьба. Але кремлівські критики підозрюють, що в подібних антизахідних настроях могли бути інші причини: Кремль хотів дискредитувати Гаазький трибунал і збирав аргументи для його ліквідації, боячись, що доведеться відповідати за дії в Чечні.
Але ворожість щодо Заходу знаходить свій вияв і в менш гучних подіях: у жовтні 2005 року норвезька берегова охорона затримала російський рибальський катер "Електрон" в охоронюваній зоні побіля Шпіцбергена, де команда нелегально розставила сіті. Норвежці твердять, що все відбувалося на їхній території. До того ж, за словами норвежців, сіті були занадто густі, через що в них потрапляли й мальки. Норвезький інспектор зійшов на борт корабля і наказав капітанові йти до сусідньої гавані, щоб з’ясувати ситуацію. У відповідь на це капітан "Електрону" вирішив тікати і взяв переляканого норвезького інспектора в заручники. Норвезькі військові судна вирушили в погоню за "Електроном", але до того на допомогу поспішили інші російські рибальські траулери і перекрили шлях кораблям норвезького військово-морського флоту. Капітан "Електрону" заявив по рації, що краще загине, ніж здасться, і пригрозив подати на норвежців до суду.
Російські прикордонники повідомили, що для захисту "Електрону" з Мурманська вийшов корабель берегової охорони "Тверь". Представники російської служби безпеки спочатку засудили божевільну витівку капітана "Електрону", але настрій російських ЗМІ помінявся швидше, ніж вітер у бурхливому Баренцевому морі. Російське телебачення зробило капітана риболовецького судна мало не національним героєм. На допомогу "Електрону" на норвезькі кораблі націлилася зброя підводних човнів під командуванням адмірала Левченка. Це все підносилося як "заплановані маневри". Принаймні так заспокоював усіх прес-секретар міністерства оборони. Приєднався навіть міністр оборони Іванов.
Це аж ніяк не військове зіткнення, заявив він: "Не варто будити собак, які сплять".
Міністр закордонних справ Лавров через засоби масової інформації запевнив громадськість, що підтримує постійний контакт із норвезьким Міністерством закордонних справ. Російські газети, посилаючись на капітана, писали, що норвежці закидали рибальський катер запальними бомбами, що нараз спростувала обвинувачена сторона.
Норвежці не перешкоджають ні японським, ні ісландським, ні американським рибалкам, лише флот нової Росії, певно, їм не подобається, — констатує канал НТВ.
Знову всі проти Росії! Судячи з того, як норвежці поставилися до звичайного риболовного судна, Норвегія вирішила посилити свої позиції в північних морях, заявляє депутат Думи. Але росіяни здатні самі себе захистити — капітана із заручником на борту в Мурманську зустрічали як героя, хіба що не з оркестром. Слово надали і його братові:
Ця подія стане в один ряд із виведенням військ із Афганістану та заняттям аеропорту Приштини. Це світла мить в історії Росії.
Чоловік завжди виступав проти свавілля, що вчинювався стосовно рибалок, говорила з екранів дружина капітана:
Він здійснив вчинок! Завдяки йому на рибалок звернули увагу. Може, тепер вони піднімуться з колін.
Потім брат капітана поскаржився, що російська берегова охорона не досить добре захищає судна. І той самий представник ФСБ, який день тому критикував дії капітана риболовецького катера, тепер розповідав, що на основі наданих документів можна сміливо твердити, що в норвежців не було ніяких прав затримувати корабель.
У відповідь на несправедливість Росія має реагувати "жорстко й чітко", вимагає російський міністр сільського господарства. У березні 2006 року слухачі місцевої радіостанції обрали капітана "Електрону" людиною року.
Дотепники називають фарс у Баренцевому морі "кубинською кризою в Північному Льодовитому океані". Подібні псевдокризиси всіляко роздмухуються в російських новинах. На екрані лейтмотивом проходять варіації на теми: як російських солдатів знищують у Грузії, як ображають пам’ять радянських ветеранів у Прибалтиці, як НАТО оточує Росію. Така абсурдно велика кількість повідомлень діє на мільйони телеглядачів, розпалюючи в них ворожий настрій і викликаючи почуття ненависті. Адже інших джерел інформації в людей немає. Регулярно підкидають хмизу у вогонь страху перед війною. Наприклад, радник Путіна зі зв’язків із громадськістю Гліб Павловський застерігає, що Грузія має намір напасти на Росію, і за цими мілітаристськими планами стоїть Демократична партія США, а у війні на Кавказі винен мало не президент Буш особисто.
Навряд чи менш абсурдною є "холодна кримська війна" в червні 2006 року: українсько-американські маневри під назвою "Морський бриз" викликали політичний шквал на півострові, що належить Україні, але заселений в основному росіянами. Прибуття туди двохсот військових на чолі з головнокомандувачем США збурило у протестантів нечувану агресію. Противники НАТО розбили у Феодосії наметове містечко і заблокували гавань. Вони глузували з темношкірих американських солдатів, вигукуючи образливі расистські гасла. Американці сховалися в санаторії. Місцевий парламент оголосив півострів "зоною, вільною від НАТО". Конфлікт став головною темою на сторінках російських ЗМІ. У глядачів склалося враження, що весь півострів охопили заворушення. Уряд у Москві висловив "глибоке занепокоєння", міністр закордонних справ Сергій Лавров попередив про серйозні наслідки вступу України до НАТО. Прозахідне керівництво Києва визнало акції протесту провокаціями Москви, назвавши їх бурею в склянці води: запланований на липень "Морський бриз" — це не маневри НАТО, а двосторонні навчання в рамках програми "Партнерство заради миру", в якій брала участь і Росія.
Сьогодні виповнилася найзаповітніша мрія президента Венесуели Уго Чавеса, — прокоментував канал НТВ у червні 2006 року поставку Москвою зброї заклятому ворогові Вашингтона. — Тепер його солдати зможуть гідно відповісти на можливу агресію американського імперіалізму, адже у них в руках буде найнадійніша зброя у світі — автомат Калашникова.
Постійні бойові заклики по телебаченню діють не лише на просте населення. Щоб довести свій патріотизм, високопоставлені службовці, офіцери й політики майже як мантру повторюють антизахідні гасла. "У відносинах із США — холод", — висловився начальник Генерального штабу Юрій Балуєвський на зустрічі з журналістами в шикарному готелі "Балчуг Кемпінські" в Москві. Попередньо, щоправда, присутніх журналістів зобов’язали просити дозволу на використання цитат. "У нас є право відстоювати інтереси Росії на пострадянському просторі, тому що там живуть мільйони росіян", — нагадує високопоставлений генерал, читаючи свою промову з аркуша. Коли іноземний журналіст засинає, його легким поплескуванням будить солдатик, що стоїть неподалік.
Дістають на горіхи й західні установи. Організація з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ) перетворилася, за словами Балуєвського, на "орган нагляду за дотриманням демократії в Росії та СНД", що, беручи до уваги її зв’язок із США, неприпустимо.
Та в нас більше демократії, ніж у старих демократичних державах, — обурюється генерал у відповідь на слова одного з представників НАТО, який нібито сказав йому, що однією з цілей ОБСЄ є запровадження демократії в Росії.
Балуєвський кривиться, ніби йдеться про заразну хворобу. НАТО не хоче змінювати свою думку, і це є причиною охолодження відносин між нами, заявляє представник вищої влади Росії. За його словами, "засоби масової інформації НАТО" (тобто, слід думати, ЗМІ країн — учасників НАТО) розміщують тенденційну інформацію, мета якої — настрахати жителів Заходу: перед терором, злочинністю та ядерною небезпекою, що йдуть із Росії. І це при тому, що в Чечні найманці з країн — учасниць НАТО завзято воювали на боці терористів. І взагалі, якщо почитати пресу, можна пересвідчитися, що в Росії все погано:
Критика непрофесійна і несправедлива. Мені часто не зрозуміло, як засоби масової інформації дізнаються, наприклад, про випадки смерті серед наших солдатів. З таким же успіхом і я міг би розповідати про втрати США в Іраку. Вторгнення туди було великою помилкою. Що ж тепер робити простим солдатам? Хіба так роблять політику?
Спочатку головнокомандувач був сама люб’язність. Але критика Заходу набирає обертів навіть з боку Володимира Путіна. Після драматичного захоплення заручників у Беслані і загибелі 331 людини, в тому числі й дітей, Володимир Путін натякнув, що справжній ворог перебуває в іншому місці:
Існують сили, які хочуть відхопити від Росії ласий шматок. І сили, які їм допомагають. І все через те, що вони вважають, що Росія як одна з найбільших ядерних держав у світі становить для них загрозу. І треба зробити все, щоб цю загрозу знищити. Тероризм — це лише інструмент досягнення цієї мети.
Для тих, хто жив у Радянському Союзі, зрозуміло, де сидить вигаданий ворог — "по той бік великого ставка". Вітер дме з боку найвищих ешелонів командування і непокоїть навіть простори Інтернету.
Проти Росії ведеться війна, дуже давно і вельми успішно, — повідомляється, наприклад, у коментарях однієї інтернет-газетки. — Не на полі бою, де Росія завжди перемагала, а там, де завжди вигравав і виграватиме Захід, — на інформаційних просторах. Основна мета — довести росіянам, що вони — чернь без мізків, навіть не другий, а шостий чи сьомий сорт.
Чиновники вважають себе обраними. Закиди в недостатньому плюралізмі російської преси "цілковито" безглузді, говорить Михайло Троянський, віце-спікер міністерства закордонних справ у Росії. Що сильнішою стає Росія, то підозріліше до неї ставиться Захід, то чорнішою малює він картину стану країни. Тривожні повідомлення долинають навіть із Думи.
Крок за кроком нас відтісняють на північний схід євразійського континенту, геть від моря, туди, де через вічну мерзлоту ґрунт промерзає на два метри, — скаржиться заступник голови міжнародного комітету.
Через двадцять років після початку перебудови Росія прагне взяти реванш за поразку в "холодній війні". Знову і знову виникають теорії змов, як у колишнього голови КДБ Крючкова, який одного разу звинуватив Захід у зараженні зернових патогенними мікробами з метою дестабілізувати російський рубль, щоб розвалити Радянський Союз і саботувати економіку, управління транспортом і науку. Нова еліта Москви розглядає розпад Радянського Союзу не як звільнення від більшовизму і перемогу над диктатурою, а як капітуляцію.
Главные темы