В кінці листопада, 29 числа, у Львівському національному університеті імені Івана Франка пройде дискусія стосовно рівня української шкількної освіти. Захід, організований Фондом "Ефективне управління" збере експертів-освітян, які спробують відповісти на питання чи справді наша середня освіта безнадійно застаріла. На відміну від деяких своїх опонентів, директор департаменту гуманітарної політики Львівської міськради Олег Березюк під час дебатів доводитиме, що наша середня освіта не просто не гірша, а у деяких аспектах краща за західні зразки.
Що дає йому підстави так говорити, чому у кращих закордонних школах не відмінили шкільної форми та зберегли строгий реозпорядок дня і як зацікавити дитину...квадратичною функцією Олег Березюк розповів нашому виданню.
Сегодня: Ви не підтримуєте тезу, що українська освіта застаріла. Звідки такий оптимізм?
Олег Березюк: Це не оптимізм, а позиція, у якій немає місця знеціненню. Знецінення – це відголосок тоталітарного минулого від якого ми хочемо відкараскатися. І одночасно з цим переконуємо, що все, що було до нас – це погано. Однак є звичайні факти, які говорять, що українська освіта має такі якісні елементи, яких немає у інших системах. І перша з них це традиційне шанування цінності освіти в сім"ї і в суспільстві загалом. Батьки традиційно прикладають чимало моральних і матеріальних зусиль для створення умов навчання дитини. Освічена дитина це гордість родини.
Другу мою позицію зараз дуже критикують, однак я вважаю, що незаслужено. Йдеться про накопичувально-інтелектуальну форму освіти. Наші школярі запам’ятовують і накопичують дуже багато знань. І в нас зараз люблять запитувати: нащо дітям стільки інформації, якщо вони не вміють нею оперувати? Справді, на власні очі бачив, що наші діти, коли потрапляють за кордон, то на декілька голів вищі за тих самих американців, що вчаться в публічних школах. Але є інша сторона медалі, яка говорить, що ми не вчимо своїх дітей якісно оперувати отриманими знаннями. Тобто знаємо багато, однак не уявляємо що з цим багажем робити. Наприклад, коли ми вчимо алгебру, скажімо квадратичну функцію, то не знаємо, як можемо використати цю інформацію. Коли люди вчать цю функцію в Америці, до речі чи не в останньому класі школи, то знають, що цим рівнянням можна описати розвиток популяції рослин чи тварин на певному рівні ланцюга харчування. Їм це показують і це захоплює!
-- Зберігаючи інтелектуально-накопичувальну складову, де сильно працює пам’ять, додаючи до цієї складової оперативне використання, ми робимо наших дітей надзвичайно конкурентоздатними!
Але чому я відстоюю те, що накопичувальна система освіти є доброю? Бо було б мати чим, а оперувати можна навчити! Тобто зберігаючи інтелектуально-накопичувальну складову, де сильно працює пам’ять, додаючи до цієї складової оперативне використання, ми робимо наших дітей надзвичайно конкурентоздатними!
І третя річ, яку також критикують, полягає в тому, що наша освіта є егоцентрично орієнтованою. Ми вчимо наших дітей конкуренції: хто краще вчиться, хто бере участь в олімпіадах, змаганнях тощо. Всі є результативно зорієнтовані. Однак сьогоднішній світ вимагає особливих результатів і особливих думок. А такі думки виникають або в геніїв, яких не так багато, або в колективах. І от на Заході навчають саме колективного мислення. Хоча, виховуючи добрих індивідуалів не треба багато вже для того, щоб трошечки навчити їх працювати в групі.
Сегодня: А що, на Вашу думку, все ж вимагає критики в сучасній системі освіти?
ОБ: А от щоб я критикував, так це менеджмент освіти. Менеджмент має думати, як ввести в компонент школи колективне мислення та оперативне використання знань. Це не так важко. Зараз, працюючи на абсолютно бюрократичній посаді, я це бачу. Проте менеджери, щоб виправдати своє існування починають казати, що освіту треба реформувати. Її, однак, не треба реформувати, її треба доповнювати.
Сегодня: Один з аргументів проти української системи освіти полягає в тому, що сучасна школа нібито вбиває в дітях індивідуальність. Ви з цим погоджуєтеся?
-- Вдуже дорогих приватних школах, у тому самому Лондоні чи в Бостоні, ви побачите й шкільну форму, й режим, й розпорядок дня
ОБ: Індивідуальність неможливо вбити. Та й що ви пропонуєте? Посадити всіх в коло на килимочок? Так подібні ігри мають відповідати віку учнів. Освіта ж в цілому, як на мене, є дуже консервативним етапом нашого життя. І багато в чому виходить з точки зору біологічних особливостей людини.Наприклад у дітей до 12 років працює конкретно-предметне мислення, тобто дитина у цей час здатна накопичувати знання з конкретних предметів. А це можна організувати тоді, коли умови є дуже консервативними. Саме тому в дуже дорогих приватних школах, у тому самому Лондоні чи в Бостоні, ви побачите й шкільну форму, й режим, й розпорядок дня. Без сумніву є такі речі як лібералізація, коли до думки учня ніби прислухаються. Проте ця думка має бути строго формалізована згідно правил!
Сегодня: Що Ви маєте на увазі?
ОБ: Якщо тобі задали написати твір на три сторінки, в якому має бути три частини, то ти маєш виконати всі ці вимоги. Твоя особиста думка нікого не цікавить, якщо такої вимоги немає у завданні. Приклад з життя українського студента в США, який приїхав з нашою звичкою "що хочу – те пишу". Отримавши завдання написати роботу, видав 7 сторінок тексту, був страшенно собою задоволений. І ось приходить "unacceptable", тобто твір взагалі не приймається. Шокований… Пізніше викладач пояснила: "Робота у вас дуже цікава, але ви не виконали інструкцію, яку я вам дала". Таким чином там вчать поваги до правил, навчають стандарту. Коли вивчиш стандарт будеш знати базу, то своє туди ще допишеш. Тому я не вважаю, що ми вбиваємо індивідуальність. Ми її, скоріше, не вирощуємо.
Сегодня: Що ви маєте на увазі під "вирощуванням індивідуальності"?
ОБ: Школи є дуже регламентованим інститутом. В школі ми всі в однакових умовах, маємо однакову програму, маємо її освоїти. Це база. Проте в шкільному класі по 25-30 дітей. Всі вчаться по-різному. І саме для них і існує вчитель. З одного боку він має виконати програму (і він це робить), а з іншого він бачить 30 пар очей і має розуміти, що, скажімо, ця дівчинка – фантастична в алгебрі, вона в голові вирішує рівняння і отримує 12 балів наперед. Поруч – дівчинка, якій потрібно в 2 рази більше часу, щоб розв’язати те ж саме завдання. Однак вона фантастично малює. Як ви думаєте, нормальна вчителька поставить першій 12 балів,а другій 7?
Сегодня: Залежить від вчителя
ОБ: Я думаю, що нормальний поставить тій 12, а тій 9 чи 10. Бо гарний вчитель має підтримати, підсилити бажання. Ця вчителька повинна створити умови, за яких майбутній художниці буде цікаво працювати над алгебраїчною тотожністю, оскільки її старання було оцінене. І можливо за допомогою тої тотожності вона створить якийсь особливий малюнок.
Тому вирощування індивідуальність не вимагає особливих умов. Особливі умови можуть лише прискорити процес. А завдання школи, з одного боку, формалізовано навчати базових знань, а з другого – дозволяти дитині між тими знаннями зростити свій Богом талант.
"Дитино, вчися, бо колись – як знайдеш". У цьому вислові простої бабусі зі Львова весь зміст та філософія освіти. Традиція поцінування, накопичувальний стиль, перспектива користі для майбутнього. Банах, Лем, Полюй, Ландау, Короленко, Юхновський, Скорик, Костенко – не тільки знайшли для себе, але й відкрили світ іншим. Може не будемо придумувати велосипед?
Дискусія, організована за підтримки Фонду "Ефективне управління" розпочнеться 29 листопада, о 18 годині у Львівському національному університеті імені Івана Франка, вул. Університетська, 1. Думку про те, що освіта в Україні справді застаріла підтримають Дмитро Шимків, Генеральний директор компанії "Майкрософт Україна" та Олексій Греков, співзасновник та директор зі стратегічного розвитку приватної школи "Афіни". В підтримку української системи освіти виступатимуть Айна Мулліс, Виконавчий директор Міжнародного учбового центру TIMSS & PIRLS, Бостонський коледж та Олег Березюк, директор департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради
Главные темы