Аліна Бонд
редактор В український прокат вийшов історичний трилер "Ціна правди". Польський режисер картини Аґнєшка Голланд особисто представила фільм в Києві. Картина розповідає про британського журналіста Ґарета Джонса, який першим розповів світу про Голодомор в Україні в 32-33 роках. Аґнєшка Голланд розповіла в інтерв'ю Сьогодні.Lifestyle про те, чому в фільмі є конфліктні персонажі і кого вона вважає сучасним Ґаретом Джонсом.
Дізнайтеся ексклюзивні подробиці про фільм "Ціна правди":
Розмова тривала не більше 15 хвилин, Агнешка Холланд була просто нарозхват.
Чому у фільмі "Ціна правди" ви зробили акцент саме на голод в Україні? Адже Ґарет Джонс згадував про голод і в Росії.
Ґарет Джонс подорожував Україною. Він прагнув поїхати саме в Україну. Плюс, його мама колись викладала англійську мову в Донецьку (тоді Юзівка, потім Сталіно).
Хоч він і зазначав, що голод був на інших територіях, в Україні голод мав найбільш абсурдну природу. В інших регіонах можна було пояснити, що голод стався з якихось природних причин. А в Україні, яка знаменита своїми родючими чорноземами, було абсолютно очевидно, що голод створений штучно.
Ви знімали багато історичних фільмів. "Ціна правди" теж серед них. У цих картинах ви не показуєте механізми самої історії як такої, але показуєте те, як живе конкретна людина, конкретний персонаж на тлі подій, що відбуваються. У фільмі "Ціна правди" ви також показуєте історію Ґарета Джонса в масштабі трагедії. Водночас, багато кадрів ви виділили саме в Москві, в Британії цієї історії, цьому проміжку часу, цим закулісним іграм. Чому?
Справа в тому, що Голокост – в моїй історії мав такий, більш персональний характер. У фільмах я говорила про долю певних жертв цього явища. А в картині про Ґарета Джонса ми вирішили трохи дати контекст ширше. Тому що історична механіка Голокосту відома, добре вивчена. І вона прийнята у всьому світі. Це прийнятий факт. А з іншого боку, процеси, які відбувалися під час Голодомору, ті злочини, які відбувалися – про них менше говориться, серед іншого і через те, що і тоді, і зараз на ці злочини якось закривали очі, це вважалося прийнятним і вони менше зараз присутні в людській свідомості.
Власне, про прийняття. Ваші побоювання і очікування від фільму, адже позиція Росії щодо до Голодомору відома. У Росії зараз говорять, що картина "притягнута за вуха".
Це нормальна реакція авторитарних режимів. Ми бачимо, як це робить Росія. Точно так само чинить і, наприклад, Туреччина щодо вірмен.
Якщо тоді весь світ вірив брехні СРСР, то зараз ЗМІ, інтернет дозволяють дізнаватися і аналізувати. Весь світ знає, що зараз робить Росія, скільки країн постраждало, які застосовуються методи по знищенню людей. Але значних змін не відбувається. Чому так?
Росія – могутня держава, незважаючи на її очевидно погане економічне становище. На жаль, політики, які часто керуються корисливими мотивами, вибирають не дружбу з Україною, умовно кажучи, а альянс з Росією, яка потужна і впливова. Тому завдання медійників, журналістів, наше завдання, як діячів мистецтва, намагатися в совість людей, в їх свідомість внести правду. Іноді ми це робимо за допомогою того, що розповідаємо історії справжніх людей на тлі якихось історичних подій.
Кого ви можете назвати сучасним Ґаретом Джонсом?
Дуже багато журналістів, які намагаються боротися і доставляти правду в маси. Зокрема, і в Росії. Наприклад, була інсталяція, яку я бачила, вона на мене справила враження. У залі поставлені стільці і на кожному стільці було ім'я журналіста, якого вбили через політичні причини. Цих журналістів виявилися десятки.
Саме журналісти-розслідувачі в наші дні найбільш героїчні люди. Наприклад, у Словаччині журналіста Яна Куцяка разом з його нареченою вбили через його розслідування зв'язків уряду Словаччини з італійською мафією. На ці смерті не "закрили очі", на протести вийшло багато молодих людей. Це рух спровокувало відставку прем'єр-міністра. Тому не завжди такі речі замовчуються.
На тлі гендерної теми, у мене виникло питання ще по одному персонажу з фільму – Аді Брукс. Її персонаж показаний двозначно. Вона сильна, робить вибір, допомагає Ґарету, шукає правду, але, з іншого боку, вона працює на авторитарну особу. Вона така чиста, не показані відносини шефа і помічниці ... наскільки глибокий персонаж Ади?
Персонаж Ади з внутрішнім конфліктом. Вона, з одного боку, сильна жінка, яка приймає рішення вірити Ґарету. І її персонаж також відображає те пробудження жіночності в 20-30 рр. З іншого боку, вона, як багато жінок того часу, була залежна від відносин з патріархальної системою, яка втілюється саме в цьому авторитарному начальникові Уолтері Дюратні. Чому тоді вона і Дюранті могли підтримувати комунізм?
У той час було значне відчуття в Європі і на Заході, що капіталізм зазнає поразки, що це його крах. В першу чергу, через депресивні явищв в економіці. Інтелігенція того часу дивилася на Радянський Союз, як на якусь альтернативу. Тому, навіть коли людям показували наочно докази злочинів, люди дивилися на це. Але люди вірили, що це не так важливо, адже це необхідна жертва заради великої мети.
Головні теми